10.4. Організація обліку витрат виробництва

Організація обліку витрат виробництва включає: визначення переліку статей витрат виробництва та складу затрат, що становлять кожну зі статей; порядку відображення витрат на рахунках обліку виробництва та способів включення витрат до вартості кожного об'єкту калькулювання; вибір методів оцінки та обліку відходів виробництва, обліку витрат майбутніх періодів, обліку браку у виробництві; розробку виходячи з форми обліку на підприємстві методики і техніки обліку витрат виробництва; вибір регістрів обліку витрат за їх видами та об’єктами обліку (центрами відповідальності).

Перелік статей прямих витрат розробляється у спеціальній інструкції на основі П(С) БО 16 «Витрати» та Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості []. Склад затрат за кожною статтею (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати) встановлюється підприємством виходячи із особливостей і специфіки технології і організації виробництва. Також розробляється методика розподілу витрат, які безпосередньо не можна віднести на певний об'єкт обліку витрат (технологічне паливо, енергію, деякі види сировини, заробітну плату погодинників), а також методика оцінки й списання відходів виробництва, погашення витрат майбутніх періодів, зносу інструментів.

При організації обліку втрат у виробництві розробляють класифікатор причин та винуватців браку і простоїв; визначають порядок формування і склад витрат з остаточного браку і простоїв; обирають первинні документи з обліку браку та простоїв; розробляють методику обліку втрат від браку і простоїв; методику виявлення відхилень від норм втрат; систему оперативного обліку браку та втрат від нього.

Документи з обліку витрат обирають виходячи з особливостей технології та організації виробництва. Виробничий процес здійснюється на підставі документів, які створюються саме у цехах і відділах підприємства, тому для їх правильного складання необхідно розробляти спеціальні робочі інструкції. У первинних документах, якими оформляються операції по використанню праці, виробничих запасів та необоротних активів, необхідно вказувати показники, які б забезпечували одержання інформації для організації обліку витрат за центрами відповідальності, за місцями виникнення витрат та об'єктами калькулювання (табл. 10.3).

Таблиця 10.3

Перелік номенклатур з обліку витрат

Для забезпечення своєчасного виконання облікових робіт розробляють графіки документообігу, які під підпис доводять до усіх виконавців (табл. 10.4).

Методика і техніка обліку витрат залежать від форми бухгалтерського обліку і комп’ютерної техніки, що використовується для облікових робіт.

У проекті обліку витрат висвітлюють методику і техніку поточного обліку витрат на рахунках обліку, форми й зміст облікових регістрів, їх взаємозв'язок із зведеним обліком витрат і калькулюванням собівартості продукції.

Організація обліку загальновиробничих витрат. Для правильного формування виробничої собівартості продукції загальновиробничі витрати необхідно обліковувати у розрізі структурних підрозділів, тому у наказі про облікову політику зазначають центри обліку витрат; встановлюють склад витрат для кожного підрозділу, визначають, які з них постійні, змінні, розподілені та нерозподілені; розробляють методику і техніку обліку витрат та порядок їх розподілу; обирають регістри аналітичного і синтетичного обліку.

Методика обліку загальновиробничих витрат залежить від форми обліку на підприємстві. При журнальній формі обліку витрати обліковують постатейно у відомостях аналітичного обліку, а при комп’ютерній – в електронних носіях інформації, передбачених конфігурацією програми (наприклад, аналізі рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»). Незважаючи на форму обліку номенклатура витрат у носіях інформації повинна повністю відповідати їх переліку, встановленому у наказі про облікову політику (табл. 10.5).

Таблиця 10.5

Відомість обліку загальновиробничих витрат по цеху № 1 за січень 201..р.

Перелік і склад як постійних, так і змінних загальновиробничих витрат підприємства формують у наказі про облікову політику, виходячи із вимог П(С)БО 16 „Витрати” [] (табл. 10.6).

Таблиця 10.6

Групування загальновиробничих витрат підприємства

Загальновиробничі витрати необхідно щомісячно списувати. Для цього у наказі про облікову політику підприємство визначає порядок списання кожного виду загальновиробничих витрат та порядок їх розподілу між готовою продукцією та незавершеним виробництвом, а також між видами продукції (об’єктами калькулювання) (рис. 10.5).

Для розподілу загальновиробничих витрат підприємству необхідно обрати оптимальну базу, яка б забезпечувала формування виробничої собівартості продукції, максимально наближеної до фактичних витрат на її виробництво. Вибір такої бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) має базуватись на особливостях технології виробництва.

Рис. 10.5. Розподіл загальновиробничих витрат

Наприклад, якщо певний вид продукції випускається із використанням ручної праці, то вибір заробітної плати у якості бази розподілу загальновиробничих витрат призведе до перерозподілу загальновиробничих витрат на користь такої продукції і її виробнича собівартість виявиться завищеною порівняно із виробничою собівартістю тієї продукції, що випускалась із використанням машин і обладнання. У такому випадку найбільш прийнятною базою розподілу загальновиробничих витрат є години роботи обладнання, використані на обробку конкретних видів продукції.

Облік витрат необхідно організувати за такими етапами. На першому етапі обліку витрат витрати звітного періоду згідно з первинними документами і накопичувальними регістрами групуються у відомостях аналітичного обліку, які відкривають для обліку витрат у кожному центрі відповідальності (структурному підрозділі) та за об’єктами калькулювання. Прямі витрати списуються на дебет рахунків обліку виробництва (рахунок 23 «Виробництво» із субрахунками за видами виробництв та видів продукції), а непрямі - на дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» у кореспонденції із кредитом рахунків обліку виробничих ресурсів. У кожному регістрі аналітичного обліку витрати групуються у розрізі статей витрат, передбачених відповідною номенклатурою (витрати цехів основного виробництва, витрати допоміжних (підсобних) виробництв, загальновиробничі витрати).

У проекті обліку висвітлюють порядок виявлення відхилень від норм загальновиробничих витрат, що розподіляються. Особливо це важливе при застосуванні нормативного методу обліку витрат, за якого відхилення виявляються методом сигнального документування або розрахунковим способом у цілому по рахунку. Сутність розрахункового методу полягає у тому, що нормативну суму витрат, що одержують множенням норми витрат на одиницю продукції на фактичний випуск цієї продукції, порівнюють з фактичною сумою витрат.

Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку [] не передбачено окремого регістру аналітичного обліку витрат, тому підприємству необхідно самостійно розробити відповідні носії інформації (табл. 10.7).

Таблиця 10.7

Відомість обліку витрат по цеху № 1 за січень 201..р.

Витрати виробництва у поточному обліку збираються на субрахунках рахунку 23 “Виробництво” у регістрах аналітичного обліку за центрами відповідальності (окремими відділами, бригадами, цехами) та об’єктами калькулювання за такими варіантами: з розподілом їх на витрати за нормами й відхиленнями від норм (при нормативному методі) та у цілому без такого розподілу (при застосуванні ненормативних методів). При застосуванні нормативного методу обліку витрат обирають певний спосіб визначення відхилень від норм витрат (сигнального документування, партійного розкрою, розрахунковий, інвентарний).

На другому етапі обліку витрат після визначення вартості послуг допоміжних (підсобних) виробництв, вони розподіляються між споживачами, як правило, пропорційно вартості одержаних ними послуг. Для організації витрат допоміжних (підсобних) виробництв необхідно визначити їх склад; розробити перелік статей обліку витрат для кожного виду виробництв та склад витрат, що становлять кожну статтю; порядок розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання, а також методи розподілу вартості послуг між споживачами.

На третьому етапі обліку витрат загальновиробничі витрати списуються і розподіляються між об’єктами обліку за методикою, обраною підприємством, а нерозподілені витрати включаються до собівартості реалізованої продукції

На четвертому етапі відбувається зведення витрат виробництва й калькулюванням визначається собівартість готової продукції.

Зведений облік витрат виробництва – це методика й техніка узагальнення усіх виробничих витрат та виявлення частини, що належить до готової продукції та незавершеного виробництва. Вона визначається формою бухгалтерського обліку, методами обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.

Організація зведеного обліку витрат передбачає встановлення ступеня централізації обліку витрат; вибору варіанту метода їх узагальнення на рахунках обліку витрат виробництва; порядку оцінки напівфабрикатів власного виробництва, що передаються з цеху у цех; розробку методики та техніки узагальнення витрат, послідовності закриття рахунків обліку витрат виробництва та обліку незавершеного виробництва.

Порядок узагальнення витрат виробництва залежить від ієрархії виробничої структури підприємства. Фактичні витрати виробництва узагальнюють спочатку по кожному структурному підрозділу (цеху, а всередині його – виробничим дільницям, бригадам), а потім по підприємству у цілому. При журнальній формі витрати кожного структурного підрозділу узагальнюють у спеціальній відомості (див. табл. 10.7), а потім підсумки кожної з них переносять до журналу 5 або 5 А.

Журнали 5 або 5 А використовують для узагальнення витрат підприємства за місяць і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку матеріальних витрат, витрат з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи, тощо. Їх заповнюють за показниками первинних облікових документів по нарахуванню заробітної плати, використанню матеріальних ресурсів, тощо, а також зведені відомості обліку витрат. Спочатку в третьому Розділі журналу відображаються обороти за кредитом рахунків обліку виробничих ресурсів з дебетом рахунків 23 “Виробництво”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”. Далі з третього Темау показники за рахунками 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут” переносяться до першого розділу журналу. Такий порядок відображення витрат забезпечує узагальнення усіх витрат на виробництво за елементами витрат.

Журнал 5 складається з трьох Розділів, які дозволяють визначити витрати операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, втрати від надзвичайних подій, а також витрати з податку на прибуток.