7.4. Організація обліку зносу (амортизації) основних засобів

Організація обліку амортизації (зносу) необоротних активів включає: забезпечення апарату бухгалтерії нормативними документами, що регламентують порядок нарахування амортизації необоротних активів та визначають діючі норми амортизації; групування необоротних активів відповідно до вимог нормативних документів з метою нарахування амортизації; розробку методики й техніки нарахування амортизації необоротних активів за їх групами; забезпечення нормами нарахування амортизації необоротних активів за їх групами; вибір регістрів нарахування та обліку амортизації; відображення сум нарахованої амортизації у системі рахунків; облік зносу об’єктів основних засобів.

Сума амортизації (зносу) необоротних активів розраховується за методами, визначеними П(С)БО 7 «Основні засоби»: 1) прямолінійним; 2) зменшення залишкової вартості; 3) прискореного зменшення залишкової вартості; 4) кумулятивним; 5) виробничим; 6) податковим.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Для кожного об’єкта при зарахуванні на баланс визначають строк корисного використання (експлуатації), протягом якого буде нараховуватись амортизація. В обліковій політиці обґрунтовуються процедури, за якими підприємство буде:

• визначати строки корисного використання при зарахуванні об'єкта основних засобів на баланс;

• переглядати строки корисного використання по об'єктах основних засобів, які вже знаходяться в експлуатації.

• При визначенні строку корисного використання (експлуатації) ураховують:

• фізичний та моральний знос, що передбачається;

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

• правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Для організації обліку амортизації необоротних активів необхідно обрати спосіб розрахунку сум амортизації, визначити структуру носіїв інформації, порядок обліку сум амортизації на рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок розрахунку місячної суми амортизації в основному залежить від форми бухгалтерського обліку та технічних засобів, які визначають форму носіїв інформації. Вихідною інформацією для нарахування амортизації є показники щодо наявності основних засобів за групами та місцями використання. Джерелом такої інформації є картотека інвентарних карток. Для нарахування амортизації використовують Розрахунок амортизації або Відомість нарахування амортизації (табл. 7.10).

Таблиця 7.10

Відомість обліку амортизації основних засобів

У Відомості обліку амортизації основних засобів зазначають: інвентарний номер кожного об’єкта, його вид (назву), первісну вартість, балансову вартість на початок року, норму амортизації та суму нарахованої амортизації за кожний місяць. У відомостях основні засоби групують за нормами амортизації відповідно до нормативних документів. Відомості складають за структурними підрозділами, центрами виникнення витрат, що дозволяє суми нарахованої амортизації списати на рахунки обліку витрат відповідних структур і відобразити у відомостях аналітичного обліку витрат і у регістрі синтетичного обліку – Журналі 5 або 5А

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, дообладнання, консервацію.