13.15. Облік браку у виробництві

Значну частину в непродуктивних витратах підприємства забирають втрати від браку

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

У процесі виробництва продукції можливі також технологічні втрати. До них належать витрачання сировини і матеріалів та інших запасів, унаслідок яких неможливо оприбуткувати готову продукцію. Порядок їх розрахунку для промислових підприємств визначений Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими Державним комітетом промислової політики України від 02.02.2001 № 47.

Наприклад, підприємство займається виготовленням фарби. За затвердженою технологією виробництва для виготовлення однієї партії фарби робітники закладають в обладнання всі необхідні складники вагою 500 кг. Вихід готової фарби за повного дотримання технології становитиме близько 485—485 кг. У даному випадку 15—20 кг вкладених матеріалів будуть технологічними втратами. Оцінка технологічних втрат за прямими матеріальними витратами здійснюється за нормативними калькуляціями або технологічними картами, за витратами з оплати праці з нарахуваннями на соціальне страхування — за нормативами з урахуванням виконаних операцій, загальновиробничими накладними витратами — за відсотком виходячи з порядку їх розподілу підприємством. Технологічні втрати списуються на собівартість виготовленої у звітному періоді продукції або на незавершене виробництво.

Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем і пред'явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, виявлений у процесі виробництва. Залежно від характеру відхилень від нормативів брак може бути або остаточним, або виправним.

Облік витрат на виправлення браку та вартість остаточного браку відображається підприємством на рахунку 24 «Брак у виробництві». За дебетом рахунка 24 «Брак у виробництві» відображаються витрати виявленого зовнішнього та внутрішнього браку (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; за кредитом — суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

У разі зовнішнього браку, виявленого покупцем після повернення ним продукції, підприємство здійснює коригування отриманих доходів, визнаних податків та собівартості реалізованої продукції. Для відображення операцій з обліку браку складаються облікові записи, наведені в табл. 13.18.

Аналітичний облік за рахунком 24 «Брак у виробництві» ведеться за видами виробництва.

Втрати від браку відображаються в тому місяці, у якому вони виявлені. На виявлений брак відділ технічного контролю складає акт про брак, в якому вказується місце виникнення браку, кількість бракованих виробів, причина браку, а також особи, винні у виникненні браку.

Підприємство повинно скласти перелік можливих причин виникнення браку, включаючи технологічні втрати, винуватців браку. Якщо брак виник з вини працівників, то отримані втрати або здійснені витрати на його виправлення утримуються з нарахованої їм заробітної плати (за письмовою заявою працівників). Якщо брак виник через поставки неякісних матеріалів постачальниками, то підприємство виставляє їх претензії відповідно до умов укладених договорів.

Таблиця 13.18

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ПРИ ОБЛІКУ БРАКУ