13.9. Облік та розподіл транспортно-заготівельних витрат

Транспортно-заготівельні витрати включаються до складу фактичної собівартості запасів.

До них відносять:

• витрати на перевезення запасів будь-якими видами транспорту;

• витрати на навантаження-розвантаження запасів;

• витрати на складування запасів;

• витрати на страхування ризиків транспортування запасів;

• інші подібні витрати, безпосередньо пов'язані з доставкою матеріальних цінностей від постачальника на склад покупця.

Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунка обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, які вибули у звітному місяці. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули. Вона відбивається за тією самою кореспонденцією рахунків, за якою відображено вибуття запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат звітного місяця на суму залишків запасів на початок звітного місяця і запасів, що надійшли у звітному місяці.

Для визначення середнього відсотка і суми транспортно-заготівельних витрат, які підлягають списанню у звітному місяці, доцільно скористатись формулами:

Для визначення середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ):

С ума ТЗВ = Вартість запасів, що вибули х Середній відсоток ТЗВ

Приклад. Залишок виробничих запасів підприємства А на початок звітного місяця становить 200 тис. грн. Сума транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця, які обліковуються на спеціально відкритому підприємством субрахунку 2010 «Транспортно-заготівельні витрати», становить 26 250 грн. У звітному періоді надійшло на підприємство запасів на суму 240 тис. грн, транспортно-заготівельні витрати за якими становлять 29 720 грн. У звітному періоді вибуло запасів на суму 340 тис. грн. Залишок запасів на кінець звітного місяця — 100 000 тис.грн.

Необхідно визначити суму транспортно-заготівельних витрат, які підлягають списанню у звітному місяці.

Використовуючи наведені формули, проведемо розрахунок транспортно-заготівельних витрат підприємства, які підлягають списанню за звітний місяць на підприємстві А.

1. Визначаємо середній відсоток транспортно-заготівельних витрат:

2. Знаходимо суму транспортно-заготівельних витрат, яка буде списана у звітному місяці:

Сума ТЗВ = 350 000 х 10,3648 : 100 = 36 277 (грн).

Облікові записи, пов'язані з надходженням і вибуттям запасів та транспортно-заготівельних витрат, відобразимо в табл. 13.6.

Таблиця 13. 6

Бухгалтерські проведення за операціями руху виробничих запасів і транспортно-заготівельних витрат

Метод ФІФО. Цей метод базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій надходять на підприємство. Це означає, що запаси, які відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів («першим надійшов — першим вибув»). Середньозважена вартість запасів визначається на дату кожної операції їх вибуття. При цьому вартість запасів на кінець місяця оцінюється за цінами останніх надходжень запасів.

Визначимо собівартість реалізації товару А за методом ФІФО (продовження прикладу).

15.09. Продано 20 одиниць товару.

10x12=120; 10x13 = 130.

Собівартість реалізованих 15.09 товарів становитиме 250 грн. 27.09 реалізовано 10 одиниць товару.

10x13 = 130 (грн).

Собівартість реалізованих товарів за вересень — 380 грн (250 + 130).

Собівартість залишку товарів на кінець місяця за використання методу ФІФО складе 210 грн (15 х 14).

Метод ЛІФО. Цей метод базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, зворотній їх надходженню на підприємство. Тобто запаси, які відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів («останнім надійшов — перший вибув»). При цьому собівартість запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Визначимо собівартість товару А при списанні його зі складу з використанням методу ЛІФО (продовження прикладу).

15.09. Продано 20 одиниць товару А:

20x13 = 130 (грн). 27.09. Продано 10 одиниць товару А:

10x14 =140 (грн).

Собівартість реалізованих 30 одиниць товару А за вересень становитиме 270 грн (130+140).

За умовами наведених прикладів подано порівняльну табл. 13.8. Виручка від реалізації запасів за методом середньозваженої собівартості, ІЛРО, РІРО дорівнюватиме 600 грн.

За наведеним умовним прикладом бачимо, що найвищою є собівартість реалізованих товарів при використанні методу ЛІФО, тому, відповідно, отриманий прибуток буде найнижчим — 84 грн. Найнижча собівартість реалізованих товарів при використанні методу ФІФО і, відповідно, отриманий прибуток буде найвищим — 98 грн. Середні значення собівартості реалізованих товарів і прибутку дістанемо при використанні методу середньозваженої собівартості.

ВПЛИВ НА ПРИБУТОК РІЗНИХ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ТОВАРІВ

Таблиця 13.8

Підприємство самостійно вибирає метод списання собівартості запасів залежно від особливостей діяльності та стратегії розвитку. Якщо воно вибрало метод ШФО, то у примітках до фінансової звітності наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з вартостей, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.

Для цілей оподаткування рекомендується визначати собівартість запасів за методом ФІФО.

Метод нормативних витрат. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлюються самими підприємствами з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

До початку процесу виробництва складається нормативна калькуляція, в якій визначаються витрати на одиницю продукції та на виготовлюваний обсяг. Відпуск запасів і здійснення всіх інших витрат здійснюється в межах, передбачених у калькуляції. Усі відхилення (перевитрати, економія) оформляються сигнальними документами. У кінці звітного періоду складається фактична калькуляція собівартості продукції, яка порівнюється з нормативною. Усі відхилення перевіряються, і визначаються їх причини. За потреби норми витрат і ціни переглядаються.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод використовується підприємствами, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.

Сума торговельної націнки на реалізовані товари дорівнює добутку продажної вартості реалізованих товарів та процентів торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів дорівнює різниці продажної вартості реалізованих товарів і торговельної націнки на реалізовані товари.