14.1. Зміст дебіторської заборгованості та її групування в обліку

У процесі господарської діяльності оплата за готову продукцію, товари здійснюється після їх відвантаження, а виконаних робіт і послуг — після їх завершення і передачі клієнту (замовнику). У такому разі виникає дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги.

Підприємство також може надавати позики працівникам, отримувати аванси, переплачувати (понад установлені нарахування) кошти в бюджет і фонди. У такому випадку виникає дебіторська заборгованість за розрахунками.

Групування, інтерпретація та оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів на певну дату.

Дебітори — це фізичні та юридичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

За П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» вона визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума (п. 5). Імовірність отримання економічних вигід за дебіторською заборгованістю за відвантажені товари, роботи і послуги існує, якщо підприємство очікує своєчасної її оплати. Якщо в підприємства з'являються сумніви щодо своєчасної (у визначені терміни) її оплати, то така заборгованість вважається сумнівною.

Особливістю поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги є те, що вона визнається одночасно з визнанням доходу від їх реалізації. Тобто для їх визнання необхідно виконання таких умов:

• покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності;

• підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами та іншими активами);

• сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операцій відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати за цією операцією можуть бути достовірно визначені.

Момент передачі ризиків та вигід визначається на основі договору поставки продукції (товарів), виконаних робіт чи послуг.

За основу при класифікації дебіторської заборгованості беруться такі основні критерії:

• строк погашення та зв'язок з нормальним операційним циклом;

• об'єкти, відносно до яких виникла дебіторська заборгованість;

• своєчасність погашення.

За строками погашення дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованос ті, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом два надцяти місяців з дати балансу.

Щодо до об'єктів, де вона виникає, групування здійснюється за такими видами:

• заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

• заборгованість, забезпечена векселями;

• за наданими позиками;

• дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

• дебіторська заборгованість за розрахунками;

• інша дебіторська заборгованість.

Залежно від своєчасності погашення вона поділяється:

• на дебіторську заборгованість, визначений угодою строк оплати якої не настав;

• дебіторську заборгованість, не оплачену в строк. Така заборгованість, у свою чергу, поділяється на безнадійну та сумнівну.

Безнадійна дебіторська заборгованість — це заборгованість, відносно до якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позов ної давності.

Сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги, щодо якої існує невпевненість щодо її погашення боржником.

Відображення дебіторської заборгованості в балансі за рахунками бухгалтерсь кого обліку подане в табл. 14.1.