4.3. Звіт про фінансові результати

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Зміст звіту та його структура визначається П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки (збитки) підприємства за звітний період.

Прибутки (збитки) підприємства виявляються при порівнянні доходів та витрат.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) рекомендують використовувати такі методи формування витрат у звіті про фінансові результати:

• характеру витрат;

• функції витрат або «собівартості реалізованої продукції».

За методом характеру витрат їх об'єднують у звіті про прибутки та збитки відповідно до виду витрат: заробітна плата, матеріальні витрати, амортизація та ін. При цьому витрати не перерозподіляють відповідно до їх функцій чи напрямків здійснення на підприємстві. За цим методом П(С)БО 25 рекомендує заповнювати звіт про фінансові результати. Наведемо заповнений звіт про фінансові результати підприємства «Сяйво» за 200х р.

Зміст методу функції витрат полягає в тому, що витрати групують відповідно до їх функцій за видами діяльності. Наприклад, собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут та ін. Таке групування дає можливість ви значити, які витрати було здійснено за видами діяльності у порівнянні з отриманими доходами, вплив витрат за видами на формування фінансових результатів.

Для потреб складання такого звіту діяльність підприємства поділяється на зви чайну та надзвичайну (мал. 4.1).

Мал 4.1. Групування діяльності підприємства

Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Надзвичайна діяльність — це події або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства та інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Основна операційна діяльність — операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією:

• продукції;

• товарів;

• робіт і послуг.

Інвестиційна діяльність — операції з придбання та реалізації необоротних активів та цілісних майнових комплексів.

Фінансова діяльність — діяльність, що призводить до зміни власного та позикового капіталу.

Порядок складання звіту за функціями витрат визначено П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Загальну модель складання звіту про фінансові результати наведено в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

ЗАГАЛЬНА МОДЕЛЬ СКЛАДАННЯ ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ЗА ФУНКЦІЯМИ ВИТРАТ

Звіт про фінансові результати, складений за вимогами П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», наведено в табл. 4.4.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ВАТ «МРІЯ» ЗА 200х: рік, тис. Грн

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Порівнюючи доходи і витрати за їх функціями у звіті про фінансові результати (табл. 4.4.), отримуємо чистий прибуток (збиток) до оподаткування, нараховуємо податок на прибуток і одержуємо чистий прибуток (збиток) від звичайної діяльності.

У статтях «Надзвичайні доходи» та «Надзвичайні витрати» відповідно відображаються: невідшкодовані збитки від надзвичайних подій та прибутки та збитки, що відповідають визначенню надзвичайних подій. Збитки від надзвичайних подій відображаються за нарахуванням суми отриманого відшкодування.

У II частині звіту проводиться аналіз витрат за видами (характером витрат) у розрізі таких економічно однорідних елементів:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

Витрати за елементами групуються лише за операційною діяльністю.

У третій частині звіту проводиться розрахунок показників прибутковості акцій.

Вибір методу складання звіту залежить від розміру підприємства та характеру його діяльності.

Визнання доходу у звіті про фінансові результати здійснюється за таких умов:

• зростання майбутніх економічних вигід, пов'язаних зі зростанням активу або зменшенням зобов'язання;

• можливості достовірної оцінки доходу.

Наприклад, підприємство продало готову продукцію або товари і його активи зросли, оскільки ціна продажу, як правило, є вищою від собівартості. Доход при зменшенні зобов'язання визнається, якщо за ним уже не потрібно сплачувати грошові кошти (відвантажувати інші активи), наприклад, при банкрутстві кредитора. За принципом обережності підприємство визнає лише ті доходи, в отриманні яких воно впевнене за умови можливості їх достовірної оцінки.

Витрати визнаються у звіті про фінансові результати за таких умов:

• зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних зі зменшенням активу або збільшенням зобов'язання;

• можливості достовірної їх оцінки.

Наприклад, підприємство нарахувало амортизацію основних засобів, у результаті чого їх залишкова вартість за балансом знизилась, або нарахувало заробітну плату працівникам, що призвело до зростання зобов'язання.

Витрати визнаються за принципом відповідності у зв'язку з визнанням доходів, пов'язаних з цими витратами. Наприклад, собівартість реалізованої продукції ви знається на момент отримання доходу, що виникає внаслідок реалізації продукції. В окремих випадках виникнення економічних вигід може очікуватися протягом кількох облікових періодів, і їх зв'язок з витратами безпосередньо визначити неможливо; витрати визнаються у звіті про фінансові результати шляхом систематичного та раціонального розподілу (наприклад, при використанні необоротних активів — шляхом нарахування амортизації). Витрати також визнаються у звіті про фінансові результати, коли здійснені видатки не призводять до отримання майбутніх економічних вигод або не призводять до отримання майбутніх економічних вигод у передбачуваних розмірах. Наприклад, підприємство здійснює витрати на дослідження і розробки, не маючи впевненості в отриманні активу. Здійснені витрати визнають ся у звіті про фінансові результати в тих періодах, коли вони фактично відбулись. Якщо підприємство не очікує отримання майбутніх економічних вигод в очікуваних розмірах, то воно здійснює переоцінку (уцінку) активів, відносячи суму уцінки на витрати. Витрати визнаються у звіті в усіх випадках виникнення зобов'язань без виникнення активу.