13.1. Зміст і види запасів: завдання їх обліку

Запаси — це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємств або в період до одного року. Запаси становлять основу виготовлюваної продукції (сировина й основні матеріали), сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.

Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів, їх розкриття у фінансовій звітності визначено у П(С)БО 9 «Запаси».

За П(С) БО 9 запаси — це активи, які:

• утримуються для дальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (товари, готова продукція);

• перебувають у процесі виробництва з метою дальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);

• утримуються для споживання під час виробництва продукції та надання послуг, а також для управління підприємством (сировина, основні і допоміжні матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети).

До окремих груп запасів підприємства відносять:

• сировину й основні матеріали, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування та адміністративних потреб;

• незавершене виробництво — продукцію (робота, послуги), що не пройшла всіх стадій обробки на даному підприємстві;

• готову продукцію — предмети, обробка яких завершена на даному підприємстві, відповідають визначеним стандартам і технічним вимогам та призначені для продажу;

• товари — матеріальні цінності, придбані підприємством з метою дальшого продажу;

• м алоцінні та швидкозношувані предмети — засоби праці, що використовуються в процесі виробництва чи для адміністративних цілей не більше від одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік;

• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, якщо вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.

Групи запасів підприємства мал..13.1

Схематично групи запасів підприємства відображено на мал. 13.1.

Норми П(С)БО 9 «Запаси» не поширюються на такі запаси:

• незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

• фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою пролажу тощо);

• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Одиницею обліку запасів є їх однорідна група або вид. Деталізацію об'єктів обліку запасів підприємство здійснює самостійно виходячи з управлінських потреб та витрат на ведення обліку. Як правило, облік запасів ведеться за їх видами, які відрізняються від інших видів хоча б однією ознакою (розміром,- кольором та ін.). В окремих випадках, коли деталізація за видами не важлива, кілька видів запасів для цілей обліку може об'єднати в групи (особливо в умовах ведення обліку вручну). Наприклад, на складі підприємства є сталеві листи розміром 1,5 х 1 м товщиною 8 мм і 9 мм. Призначення та умови використання цих листів однакові, отже, можна вести облік обох видів листів різної товщини як одного об'єкта обліку.

Для правильної організації обліку матеріалів підприємству доцільно сформувати номенклатуру-цінник.

Номенклатура — систематизований перелік назв матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива та інших матеріальних цінностей, що використовуються на даному підприємстві. Номенклатурний перелік матеріальних цінностей підприємс¬тва повинен містити таку інформацію про кожний вид або групу матеріалів: техні¬чно правильну назву; повну характеристику (вид, марка, сорт, розмір, одиниця виміру та ін.); номенклатурний номер — цифрові умовні позначення перелічених ознак матеріалу; ціну кожного виду або групи матеріалів. Номенклатурні номери в процесі ведення обліку проставляються на всіх документах і в облікових регістрах, у яких відображається облік матеріалів, що сприяє зростанню точності обліку запасів та зменшенню витрат на його ведення.

Основні завдання обліку запасів такі:

• раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

• організація складського господарства;

• достовірне визначення первісної вартості запасів;

• визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки в разі вибуття;

• відображення на рахунках обліку операцій з надходження і вибуття запасів та точне визначення залишків запасів;

• розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Матеріальні цінності, які зберігаються на підприємстві в умовах обмеженості доступу інших працівників, закріплюються договорами матеріальної відповідальності за матеріально відповідальними особами, що забезпечує уникнення їх втрат. Такі договори передбачають повну матеріальну відповідальність осіб, які приймають, зберігають та відпускають матеріальні цінності, і укладаються перед початком їх роботи.