16.11. Облік довгострокових зобов'язань за кредитами банків

Зобов'язання класифікуються як довгострокові, якщо обумовлений угодою термін їх погашення становить більше ніж 12 місяців. До довгострокових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов'язання;

• відстрочені податкові зобов'язання;

• інші довгострокові зобов'язання.

Усі довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються на балансі підприємства за теперішньою вартістю.

Зміст кредиту та умови його надання

У випадках тимчасової недостачі грошових коштів підприємство може отримати позику в банках, у кредитних спілках та в інших фінансових посередників.

Кредити надаються фінансовими посередниками тільки за умови, що вони будуть повернені підприємством у встановлені строки, за плату та на визначені потреби.

Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявою, в якій наводиться інформація про підприємство.

ЗАЯВА НА ОТРИМАННЯ КРЕДИТУ

(КРЕДИТНА ЗАЯВКА)

_________________________________

(кому, назва банку)

_________________________________

_________________________________

_________________________________

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІДПРИЄМСТВО

1. Повна назва підприємства.

2. КодЗКПО.

3. Форма власності. (Вказати, якщо є частка державного майна.)

4. Види і сфери (галузі) діяльності. Вказати головний вид діяльності.

5. Вказати, де і коли відкрито основний і додатковий рахунки (гривневі і валютні).

6. Назва і місцезнаходження дочірнього підприємства або відокремленого підрозділу(якщо такі с).

7. Прізвище, посада, паспортні дані директора, головного бухгалтера, головного фінансиста.

8. Зобов'язання підприємства і дочірнього підприємства перед банком (банками) намомент подання кредитної заявки. Вказати суму основного боргу та відсоток.

9. Мета отримання кредиту.

10. Вид кредиту (короткотерміновий, серсдньотерміновий, довготерміновий) та термінпогашення кредиту.

11. Визначити суму кредиту.

12. Договір (угода, контракт), для реалізації якого призначений кредит.

13. Спосіб отримання коштів (на позичковий рахунок, на рахунок контрагента, інше).

14. Порядок та періодичність погашення кредиту та сплати процентів.

15. Характеристика майна, що буде надано в заставу.

16. Вартість застави та метод її оцінки (бухгалтерський, ринковий). Ким проводиласьоцінка.

17. Документи, що визначають право власності на вказане майно.

18. Інформація про страхування майна.

19. Місцезнаходження заставного майна.

20. Особи, які мають право розпоряджання та доступ до майна, яке передається в заставу.

21. Особа (юридична чи фізична), яка може бути гарантом або поручителем, його назва,адреса, номер рахунка та ін.

22. Додатки до заяви.

Підписується керівником та головним бухгалтером.

Разом із кредитною заявою можуть подаватися такі документи:

1. Щодо правового статусу підприємства для всіх суб'єктів підприємницької ді-яльності (юридичних осіб), у разі коли поточний рахунок відкритий в іншому банку:

• копія свідоцтва про державну реєстрацію, посвідчена нотаріально або органом, який його видав;

• копія належним чином зареєстрованого статуту, реєстрація якого посвідчена нотаріально або органом, який його видав;

• копія установчого договору, посвідчена нотаріально (для господарських товариств, колективних підприємств);

• довідка органу статистики про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій в Україні;

• картка зі зразками підписів, посвідчена банком, в якому знаходиться поточний рахунок;

• наказ, протокол, довіреність, копія посадових обов'язків або інший документ, який підтверджує повноваження директора, засвідчений власниками підприємства або наглядовим органом підприємства;

• довідка з банку про відкриття поточного рахунка;

• копія патенту на здійснення підприємницької діяльності для приватних підприємців.

• Коли кредит надається підприємству, якому поточний рахунок відкритий у тому самому банку, перелічені документи не надаються.

2. Щодо інформації, пов'язаної з роботою з банками:

• інформація з банків про обороти на рахунках (якщо підприємство має більше від одного рахунка);

• у разі наявності у позичальника взятого кредиту — кредитний договір, підтвердження здійснених виплат основної суми та відсотків за кредитом (банківські виписки, висновок банку, кредитна історія).

3. Щодо діяльності позичальника:

• дозволи (з огляду на специфіку діяльності, що надаються органами місцевого самоврядування або міністерствами і відомствами тощо);

• погодження та дозволи при здійсненні діяльності, яка може мати шкідливий вплив на навколишнє середовище та людей (про нешкідливість діяльності, що здійснюється, згода від місцевих мешканців);

• ліцензії та дозволи місцевих органів управління;

• документ, який підтверджує право здійснення діяльності на обмеженій території (наприклад, виноробство, транспортні послуги, виграний тендер на поставку визначеного обладнання тощо);

• висновки санепідемекспертизи (з огляду на вид діяльності, що здійснюється);

• документи, що підтверджують професійну кваліфікацію та досвід заявника;

• договір оренди у випадку здійснення діяльності на об'єктах оренди.

4. Щодо фінансово-господарської діяльності підприємства:

• головна книга;

• копії декларації про прибутки за останні облікові періоди;

• копії квартальних балансів;

• податкова декларація власника (на кінець минулого року і на кінець поточного, даного періоду), звіт про отримані доходи приватного підприємця;

• копія звіту про фінансові результати за минулий рік;

• довідка з податкової інспекції про брак заборгованості зі сплати податків, а також рівень обороту та доходу;

• довідки про брак заборгованості зі сплати внесків до фондів соціального страхування;

• платники ПДВ — декларації ПДВ за окремі місяці минулого і поточного року;

• акти приватної власності на нерухоме майно;

• документи про реєстрацію транспортних засобів разом із страховими полісами;

• договір оренди в разі наявності на балансі орендованих основних засобів.

5. Щодо мети кредиту.

• укладені договори, угоди, листи про наміри від теперішніх і потенційних замовників;

• відгуки попередніх замовників про співпрацю з заявником;

• перелік замовників із адресами та телефонами, а також сума чи відсоток обороту з окремими замовниками;

• перелік постачальників з адресами та телефонами, а також кількість чи відсоток обороту з окремими постачальниками;

• рахунки-фактури на придбані матеріальні засоби.

6. Щодо проектів будівництва, витрат виробництва та цін:

• рішення про будівництво та його розміщення;

• кошторис і графік запланованих будівельних робіт, підготовлені фахівцями;

• дозволи відповідних установ, служб на початок та проведення будівництва;

• перелік цін (виробничі фірми);

• націнки (виробничі та торговельні фірми).

За отриманими документами банк провадить оцінку можливості та умов кредитування позичальника. При цьому визначається:

• вміння клієнтом вести власну справу;

• фінансова надійність позичальника на основі поточного фінансового стану та попередньої діяльності;

• структура та правильність оцінки активів та зобов'язань підприємства, їх зіставлення;

• ліквідність підприємства в поточному, попередньому та майбутніх періодах;

• платоспроможність та кредитоспроможність підприємства;

• фактори, що можуть вплинути на зміну умов діяльності підприємства (конкуренція, технологічні зміни, економічні умови, проблеми зовнішнього середовища, соціальні проблеми, зміни законодавства, різноманітність покупців та постачальників).

У разі прийняття банком рішення про надання підприємству кредиту між ними укладається кредитний договір, в якому визначаються права, обов'язки і відповідальність сторін.

Кредитний договір, як правило, має такі основні пункти:

• сторони договору;

• обов'язки сторін;

• сума кредиту і графік його надання;

• графік погашення кредиту і відсотків;

• ставка відсотків та умови, за яких вона може бути змінена;

• цільове призначення кредиту;

• забезпечення кредиту;

• відповідальність позичальника за невиконання умов договору;

• право банку перевіряти цільове використання кредиту;

• порядок і умови припинення дії кредитного договору.

Для кожного позичальника відкривається кредитна справа, в якій зберігається вся інформація про нього.

Передбачене в кредитному договорі забезпечення значно зменшує ризик кредитних операцій для банку. Забезпечення використовується не тільки для того, щоб зменшити ризик кредитування, а щоб створити для позичальника певне застереження та нагадування економічної недоцільності невиконання зобов'язань перед банком.

Основні способи забезпечення: штраф, застава, страхування кредитного договору, гарантії.

Для нівелювання кредитного ризику банками України найчастіше використовується застава. Для оцінки якості забезпечення, яке надає застава, провадять її аналіз за такими елементами:

• класифікація застави (за видами майна);

• типи застави (основна та додаткова);

• вартість застави (балансова, ринкова, за чистою вартістю реалізації);

• співвідношення вартості застави та суми кредиту;

• страхування застави, можливості її втрати, знищення, продажу позичальником тощо;

• умови реалізації застави банком.

Отримання кредиту можливе однією сумою на початку терміну угоди або у визначені угодою терміни по частинах.

Після отримання кредиту позичальник у встановлені строки сплачує визначені угодою відсотки і повертає основну суму боргу.

За неможливості позичальником своєчасно повернути борг може бути укладена додаткова угода на пролонгацію (подовження) строків сплати кредиту. Такий кредит вважається відстроченим. Якщо банк не погоджується укласти додаткову угоду своєчасно, неповернений кредит вважається простроченим. Банк має право реалізувати заставу і покрити суму основного боргу та відсотків.

За Положенням НБУ «Про кредитування» кредити, що надаються банкам, поділяються:

а) на короткострокові (до 1 року);

б) середньострокові (до 3 років);

в) довгострокові (понад 3 роки).

У статті «Довгострокові кредити банків» показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням.

Облік довгострокових кредитів банку

Довгострокові кредити банків оформляються угодою підприємства з банком, у якій вказується: сума кредиту, розмір відсотків за кредит і графік погашення основної суми та відсотків. Найчастіше погашення відсотків та основної суми здійснюється рівними частинами через певні періоди часу (місяць, квартал, рік). Рівні суми погашення довгострокового зобов'язання називають ануїтетами.

Теперішня вартість ануїтету (ТВА) визначається за формулою:

де PC — ринкова відсоткова ставка, %; п — кількість платежів; t — число платежів;

Теперішню вартість ануїтету можна визначити за таблицею «Теперішня вартість».

Розглянемо приклад розрахунку суми ануїтету. Підприємство отримало 1.08.2002 довгостроковий кредит банку в сумі 100 000 грн на 3 роки під 30 % річних. Щорічна сума погашення визначена кредитною угодою в сумі 55 063 грн.

Розрахунок суми погашення проведено в табл. 16.4.

Таблиця 16.4

ТЕПЕРІШНЯ ВАРТІСТЬ АНЮЇТЕТУ

Для того щоб визначити суму щорічного погашення за таблицею «Теперішня вартість ануїтету», визначаємо фактор теперішньої вартості за п = З, R = ЗО %. За таблицею ця величина становить 1,8161.

Потім суму боргу ділимо на фактор дисконту (100000/1.8161) і одержуємо суму щорічних виплат — 55 063 грн.

Отже, за отриману сьогодні 1 гривню підприємство повинно заплатити через З роки 1,8161 грн.

Суми, вказані у гр. 5 табл. 16.5, є залишком боргу підприємства перед банком, що відображається у балансі на кінець року.

Незважаючи на те що відсотки сплачуються за даною кредитною угодою один раз у рік, їх нарахування слід здійснювати на кінець кожного звітного періоду і відносити до складу фінансових витрат у періоді нарахування.

Для обліку довгострокових зобов'язань у Плані рахунків передбачено Клас 5 «Довгострокові зобов'язання». Облік розрахунків за довгостроковими кредитами ведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики». На дебеті рахунка 50 «Довгострокові позики» відображається погашення довгострокових кредитів та переведення частини довгострокового боргу в поточний; на кредиті — суми отриманих довгострокових кредитів, а також переведення короткострокових позик (відстрочених кредитів) до складу довгострокової заборгованості.

Рахунок 50 «Довгострокові позики» має такі субрахунки:

501«Довгострокові кредити банків у національній валюті»;

502«Довгострокові кредити банків у іноземній валюті»;

503«Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»;

504«Відстрочені довгострокові кредити банків у іноземній валюті»;

505«Інші довгострокові позики в національній валюті»;

506«Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

Субрахунки 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті» та 502 «Довгострокові кредити банків у іноземній валюті» відображають відповідно суми довгострокової заборгованості підприємства перед банками за наданий кредит на звітну дату без урахування відсотків.

На субрахунках 503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті», 504 «Відстрочені довгострокові кредити банків у іноземній валюті» відображаються суми заборгованості перед банком, термін якої відстрочено за додатково укладеною з ним угодою.

Субрахунки 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті», 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» використовуються для відображення сум заборгованості за нсбанківськими позиками. Наприклад, підприємство може отримати позику в кредитній спілці на тих самих умовах, що і в банку (на визначений термін, під заставу майна та з оплатою визначених відсотків). За Цивільним кодексом підприємство може також отримати безвідсоткову позику від іншого підприємства чи за умови її повернення. Для одержання позики від власників чи інших фізичних осіб необхідно отримати ліцензію.

Для обліку нарахованих у звітному періоді відсотків використовується рахунок 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками». За кредитом рахунка 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» здійснюється нарахування відсотків за:

— використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

— використання майна, отриманого у користування (орендні, лізингові операції тощо);

— інші операції.

За дебетом цього рахунка відображається сплата нарахованих відсотків.

Одночасно з визнанням зобов'язань за нарахованими відсотками підприємство визнає фінансові витрати на рахунку 951 «Відсотки за кредит».

Аналітичний облік позик ведеться за окремими кредитами і строками погашення.

Операції з отримання довгострокових та поточних позик відображаються в Журналі 2 «Облік довгострокових та поточних позик». У журналі відображаються обороти за кредитом рахунків 50 «Довгострокові позики» та 60 «Поточні позики» в розрізі кореспондуючих рахунків. Записи в журнал здійснюються на підставі виписок банку і доданих до них документів.

У третьому розділі цього журналу відображаються аналітичні дані до рахунків 50 та 60 в розрізі позикодавців та строків погашення позик. Окремо відображається переведення відстрочених короткострокових позик в довгострокові, погашення заборгованості за ними та переведення частини довгострокових зобов'язань у поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями. У цьому самому розділі наводяться дані про нараховані відсотки окремо за довгостроковими та короткостроковими позиками як за поточний місяць, так і за період з початку року. Бухгалтерські записи з наведеного прикладу подано в табл. 16.6:

Таблиця 16.6

БУХГАЛТЕРСЬКІ ЗАПИСИ З ОБЛІКУ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА ДОВГОСТРОКОВИМИ ПОЗИКАМИ БАНКУ

Нарахування відсотків потрібно робити за період, в якім складається баланс підприємства, але не рідше від одного разу на квартал. Інформація про довгострокові кредити банків відображається у фінансовій звітності таким чином у балансі:

• рядок 440 «Довгострокові кредити банків» — залишок рахунка 501 «Довгострокові кредити в національній валюті»;

• рядок 510 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями»;

• залишок рахунка 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті»;

• рядок 610 «Інші поточні зобов'язання» — залишок рахунка 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

У «Звіті про фінансові результати» за звітній період у рядку 140 «Фінансові витрати» вказуються обороти рахунка 951 «Відсотки за кредит».