11. Амортизація нематеріальних активів.

12.Супутня продукція (вираховується).

Метод формування витрат залежать від особливостей технології виробництва та вимог менеджменту до інформації про формування витрат та ступенів їх контролю в процесі виробництва.

За особливостями технології виробництва виділяють такі методи обліку витрат: позамовний і по процесний.

Позамовний метод обліку витрат використовують на індивідуальних дрібносерійних виробництвах. До таких відносяться: ремонтне виробництво, поліграфія, виготовлення меблів тощо. За цим методом витрати збираються в кожному замовленні, одержаному від клієнта. Прямі витрати — за первинними документами, накладні — пропорційно прямим.

Попроцесний метод обліку витрат використовується в крупносерійних та масових виробництвах: машинобудуванні, переробній промисловості тощо. Об'єктом обліку витрат є технологічний процес, його частини, види виготовленої продукції. Прямі витрати відносяться на продукцію за первинними документами, накладні — за вибраними базами розподілу.

Об'єктом контролю витрат та прибутку за цього методу може бути не тільки виготовлення продукції, а й окремі етапи процесу. На вимоги менеджменту можуть створюватися центри витрат та центри відповідальності (від мінімально доцільних), у межах яких контролюються витрати в ході виробничого процесу. Такий спосіб формування і контролю витрат називається обліком за центрами витрат і центрами відповідальності.

На базі використання наведених методів обліку може здійснюватись нормування витрат за об'єктами. При цьому складається нормативний кошторис витрат, який постійно коригується. За фактично здійсненими витратами складається калькуляція, в якій визначається собівартість продукції. Нормативний кошторис та калькуляція порівнюються, визначаються відхилення та винуватці.

Витрати в системі управлінського обліку за видами виробництв, статтями витрат і видами продукції, центрами витрат і центрами відповідальності збираються на відкритих для цього аналітичних рахунках до синтетичного рахунка 23 «Виробництво». На дебеті цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, виробничі накладні витрати, втрати від браку тощо. Витрати за видами списуються з рахунків фінансового обліку: запасів, оплати праці тощо.

За кредитом рахунка 23 «Виробництво» здійснюється списання суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і послуг.

Облік витрат, що відносяться на собівартість продукції, ведеться також на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» за виробничими підрозділами підприємства: цехами, дільницями, відділеннями, філіями тощо. За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання за розподілом на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Аналітичний облік на рахунку ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями витрат.

Така система поєднання управлінського та фінансового обліку називається інтегрованою.

Собівартість виготовленої продукції формується за окремими об'єктами обліку витрат на аналітичних рахунках субрахунка 23 «Виробництво». Зведені за аналітичними рахунками витрати збираються за дебетом рахунка 23 «Виробництво».

Списані за кредитом рахунка 23 «Виробництво» витрати становлять собівартість продукції, виготовленої за звітний період.

С

Собівартість готової продукції, виробленої за звітний період

Витрати на виробництво продукції відображаються на рахунках бухгалтерського обліку такими записами:

Таблиця 18.11

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Облік прямих витрат

Групування витрат на прямі та непрямі залежить від особливостей діяльності підприємства, номенклатури виробництва, організаційної структури, технологічного процесу тощо.

Наприклад, якщо в цеху виробляють один вид продукції або кілька видів продукції в умовах ритмічного виробництва, то витрати на амортизацію та утриманій обладнання будуть прямими. Якщо в цеху виробляють значну номенклатуру про дукції, особливо в умовах неритмічного виробництва, то названі витрати будуть непрямими.

На більшості видів виробництва до прямих відносять витрати на оплату пра_ працівників виробництва та витрати на основні матеріали.

Облік матеріалів, витрачених на виробництво

Витраченими на виробництво вважаються матеріали, що ввійшли у звітному періоді в собівартість виготовленої продукції, або такі, обробку яких розпочато. У: інші залишки матеріалів на робочих місцях, у цехових коморах вважаються запасами і обліковуються на дебеті рахунка 20 «Виробничі запаси».

Відпуск матеріалів на виробництво здійснюється за визначеною для окремих груп матеріалів оцінкою, за якою вони і включаються до собівартості продукт. При відпуску основних матеріалів зі складу у первинних документах на списання зазначається напрям їх використання (вид виготовлюваної продукції, номер замоз-лення та ін.). За допоміжними матеріалами вказують напрям використання лише умови, що вони сприяють процесу виробництва або забезпечують його за одним видом продукції.

Для потреб фінансового обліку необхідна інформація про витрачання матеріали за окремими класифікаційними групами у звітному періоді на підприємстві в цілому.

Для обліку витрачання матеріалів у звітному періоді застосовують такі методи:

• документування;

• інвентарний;

• партіонний.

При використанні методу документування на підставі первинних документів (лімітно-збірних карт, накладних, вимог) визначають фактичне витрачання матеріалів звітного періоду. Розрахунок кількості відпущених матеріалів здійснюють з урахуванням обсягу фактичного виробництва продукції за нормативами. Цей метод доцільно використовувати на підприємствах, що не мають незавершеного виробництва.

За інвентарного методу в кінці кожного звітного періоду провадять інвентаризацію залишків невикористаних відпущених зі складу на виробництво матеріалів. Після цього визначають вартість фактично використаних матеріалів: до початкового залишку на робочих місцях і в цеховій коморі додають відпущені матеріали і віднімають кінцевий залишок. Інвентарний метод дозволяє також визначити і матеріали, обробка яких розпочата на кінець звітного періоду. Інвентарний метод доцільно використовувати на підприємствах, що потребують наявності залишків матеріалів у цехах, а також мають незавершене виробництво на кінець звітного періоду.

Партіонний спосіб обліку витрат матеріалів на виробництво використовують у виробництвах, де можливо здійснювати контроль за кожною партією розкрою. Наприклад, розкрій металів, тканин, шкіри тощо. При цьому попередньо визначається вихід деталей за окремою партією, який заноситься в акт розкрою. Порівняння фактичного витрачання матеріалів з розрахунковим дає можливість проконтролювати виконання норм витрат матеріалів та виходу продукції.

Наведені методи обліку матеріалів дають можливість не тільки визначати фактичне витрачання матеріалів, а й виявити відхилення від установлених норм.

При відпуску матеріалів на виробництво в межах норм складаються облікові записи:

Дебет 23 «Виробництво»; Кредит 20 «Виробничі запаси»;

Кредит 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». При відпуску прямих матеріалів понад визначені норми слід зробити записи на рахунках:

Дебет 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Кредит 20 «Виробничі запаси»;

Кредит 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Понаднормативне витрачання матеріалів не відноситься на собівартість продукції (робіт, послуг), а включається до собівартості реалізованої продукції.

Матеріальні витрати зменшуються на суму повернених відходів, які оцінюються за обліковими оцінками.

Поворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, які утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили частково або повністю свої споживні якості, через що використовуються з вищими витратами або не використовуються за прямим призначенням.

Облік прямої заробітної плати

Прямою вважається заробітна плата працівників, зайнятих на виробництві, яку можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат.

За відрядної форми оплати праці заробітна плата працівників відноситься на об'єкти обліку витрат за первинними документами: нарядами, маршрутними листами, рапортами про виробіток тощо. Узагальнення цих витрат здійснюється в калькуляціях фактичної собівартості окремих видів продукції, процесів, інших об'єктів. За погодинної оплати праці заробітна плата працівників розподіляється за видами виробів, за процесами тощо і є прямою статтею калькуляції. Додаткова заробітна плата, премії та доплати працівникам розподіляються пропорційно основній. Одночасно з розподілом заробітної плати створюється резерв на виплату відпусток працівникам. Резерв створюється у відсотку до фонду основної та додаткової заробітної плати працівників з урахуванням суми необхідних нарахувань до соціальних фондів.

При цьому складається така кореспонденція рахунків:

Дебет 23 «Виробництво»;

Кредит 471 «Забезпечення виплат відпусток».

Сума резерву визначається до собівартості виготовленої продукції при його створенні.

При нарахуванні прямої заробітної плати працівникам складається проведення:

Дебет 23 «Виробництво»;

Кредит 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Якщо заробітна плата нараховується понад встановлені норми, то її сума відноситься на собівартість реалізації. При цьому складається кореспонденція:

Дебет 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Кредит 661 «Розрахунки за заробітною платою».

При цьому аналізуються напрямки і причини відхилень, установлюються винуватці.

Облік інших прямих витрат

Віднесення до інших прямих витрат залежить від особливостей виробництва. Якщо в цеху випускається один вид продукції або кілька видів в умовах ритмічного виробництва, то до прямих витрат можуть відноситись:

• амортизація основних засобів виробничого призначення;

• амортизація МШП;

• витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

• відрахування на соціальні заходи;

• інші витрати.

Нарахування амортизації за основними засобами здійснюється за визначеними обліковою політикою методами для окремих груп основних засобів. При цьому складається кореспонденція рахунків:

Дебет 23 «Виробництво»;

Кредит 131 «Знос основних засобів».

Вартість необоротних МШП списується на витрати виробництва залежно від методу нарахування амортизації, передбаченого для них обліковою політикою підприємства.

Облік допоміжних матеріалів

Допоміжні матеріали відносяться до прямих матеріальних витрат за умови, якщо їх відсутність є значною в структурі витрат, і підприємство вважає за доцільне здійснювати їх розподіл на об'єкти обліку.

Приклад. Цех А здійснює виготовлення фарби двох видів, що мають різні складники. Ці два види фарби розливаються безпосередньо в цеху в 3 види тари: 10 л, 8 л, 4 л. У цеху здійснюється їх пакування на піддони відповідно 6 шт., 8 шт., 12 шт. При цьому використовується скотч і картон.

Вартість тари в даному випадку є значною і становить у середньому 1/5 в собівартості виготовленої продукції, у т.ч. вартість скотчу і картону — 0,5 %. У зв'язку з цим доцільно вести аналітичний облік витрат на тару за видами продукції. Ці витрати будуть прямими, окрім витрат на скотч і картон, які недоцільно обліковувати (списувати зі складу) за окремими об'єктами обліку. Витрати на ці допоміжні матеріали будуть накладними.

Аналогічно здійснюється облік витрат на МШП, що обліковуються в складі запасів.

Наведені операції відображаються в обліку:

1. Списання зі складу допоміжних матеріалів за видами продукції, що виготов- ляється, і віднесення на її собівартість:

Дебет 23 «Виробництво»;

Кредит 204 «Тара і тарні матеріали».

2. Списання зі складу допоміжних матеріалів у цех А в розмірі одноденної по- треби і віднесення їх на собівартість продукції, що виготовляється:

Дт 91 «Загальновиробничі витрати»;

Кт 204 «Тара й тарні матеріали».

Витрати на тару відносяться на собівартість виготовлюваної продукції за умови, якщо її пакування здійснюється в цеху.

Облік витрат на соціальні заходи

До складу інших прямих витрат відносяться відрахування на соціальні заходи за заробітною платою працівників. Це витрати на нарахування: Пенсійного фонду (32 % нарахованого заробітку):

Дт 23 «Виробництво»;

Кт 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням».

Фонду соціального страхування (2,9 % нарахованої заробітної плати):

Дт 23 «Виробництво»;

Кт 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням».

Фонду соціального страхування на випадок безробіття (2,1 % нарахованої заробітної плати працівників):

Дт 23 «Виробництво»;

Кт 653 «Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття».

До прямих можуть бути включені інші виробничі витрати, які економічно можливим способом відносяться на окремі об'єкти обліку витрат. Формування витрат за об'єктами витрат здійснюється в системі управлінського обліку.